27.08.2019 02:12
для всіх
117
    
  3 | 3  
 © Владимир Нищимный

Ми сьогодні удвох пили місячне сяйво...

Ми сьогодні удвох пили місячне сяйво

Листям клен шелестів і торкавсь наших пліч.

І здавалось над нами не зоряне майво –

То світилась любов міріадами свіч.


Ти горнулася ніжно до мене й вустами

Щось своє шепотіла замріяно в ніч, 

І, зриваючись, зорі своїми хвостами

Відганяли від мрій наших дух протиріч.


А село у своєму звичайному ритмі

Доглядало свій сон, наче рідне дитя, 

Тільки нам не до сну було в тім алгоритмі

І сплетінні взаємного серцебиття…


Цілував я тебе аж до самого рання, 

В руси коси твої місяць роси вплітав, 

І співав соловейко про наше кохання, 

І зі святом любові нас щиро вітав...


Ми сьогодні удвох пили місячне сяйво, 

Листям клен шелестів – заколихував ніч.

І здавалось над нами не зоряне майво –

То світилась любов міріадами свіч...



Львів, 27.08.2019

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 29.08.2019 07:51  Каранда Галина => © 

Думаю, чого в мене такий когнітивний дисонанс був, коли читала ваш вірш про те, як вас внук заганяв? - бо спочатку ж я читала цей ваш вірш! Короче - нічого вам діда з себе вдавати!))) Тут ще любовної лірики - ого-го!))
Красивий вірш.