Ось ваша решта.
Великодушність?
Не час кидатися слізьми.
Коли посуха у лещатах душить
Чим розмочити душу,
Цей ледь помітний відросток
Постійного ниття і болю?
Що мав би прикрашати твориво Господнє
Трояндою із райського Едему.
Іще не все розміняно на копійки.
На чорний день заховані таланти
Не мною.
Господом.
Закопані у купленому полі.
Лише б хватило розуму знайти
Перекопавши невдячну жовту глину
Хоча б на два штики.
Так не заведено.
Хіба в такому ділі правила існують?
Лиш відчуття.
Умиюсь рештою
Скропивши непочате поле.
Великодушність Господа вражає.
Ось ваша решта, на розплід.
Дрогобич, 2011
