Секрет вічності
Коли впаде в бою останній воїн,
Коли обсмажить сонце світу кольори,
У чорній смуті завершать цей шлях герої,
По серед моря липкої, кислотної слюни.
Кричали всі на сажу – біла, біла.
Кричали на гірке – солодкий Рай.
Обклали генія тяжким ярмом дебіла,
Не бачать – в пекло обернувся рідний край.
Шляхи земні зведуться манівцями
До крапки, меншої молекули води.
Ми заслужили, Боже, бо тяглись без тями
Ввірватись в секрет вічності, де владар тільки Ти.
