20.06.2011 20:02
-
306 views
    
rating 5 | 2 usr.
 © Наталя Суркова

Не минеться...

А тобі все здавалось: дасть раду сама.  

А тобі все здавалось: не зможуть зламати.  

Хоч жалілась безсило: життя - як тюрма,  

перед нею усюди - невидимі грати.  


А тобі все здавалось: майстерно вдає.  

А тобі все здавалось: інакша, сильніша.  

Хоч шукала навпомацки щастя твоє,  

залишивши по собі лиш болісні вірші.  


А тобі все здавалось: навчиться без мрій.  

А тобі все здавалось: привикне, не птаха.  

Хоч не міг не помітити сльози з-під вій  

і якогось первісного в погляді страху.  


А тобі все здавалось: то просто дурня.  

Від безсоння. Негоди. І жовтої преси.  

"Все минеться, мала!" - нашвидкуруч обняв...  

А вона не кивнула: брехати ж не чесно...  


Не минеться: палила в кватирку на схід.  

Не минеться: сорочку твою одягнула.  

Не минеться: а болю терпіти не слід...  

Не минеться: і газ без вогню увімкнула... 



Донецьк, весна 2011

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 07.07.2011 22:01  © ... 

Дякую, Олю! Справді, якось болюче вийшло. Але написала - і легше стало...

 06.07.2011 14:53  Оля Стасюк 

А вірш дуже гарний!

 06.07.2011 14:52  Оля Стасюк => © 

Вистраждані і болючі звороти. нам усе здається, здається... Що ми щось робимо, що любимо, що живемо... Лише, коли втрачаємо - хочемо, щоб здалося. І тут... не виходить...

 25.06.2011 14:33  © ... 

Дякую. 

 21.06.2011 17:41  мандаринка 

сильно! 

 21.06.2011 07:33  © ... 

Не все в житті ми робимо, аби це оцінили. Можливо, так і в смерті.



А тут мене майже нема. Сама лірична героїня. 

 21.06.2011 00:37  Антоніна Чернишенко 

Думаю, це лишнє, не варто. Цього ніхто не заслуговує, щоб віддавати своє життя, і навряд чи хтось це оцінить.

 20.06.2011 20:02  © ... 

Насправді не дай Боже комусь це пережити... Тож хай ці слова залишаться лиш словами. 

 20.06.2011 19:50  Тарас Іванів => © 

Щоб це зрозуміти - це треба прожити...