Ти так швидко навчився без мене...
Ти так швидко навчився без мене:
без цілунків, украдених потай,
без цупкого під ребрами щему
від очей неспокійних напроти...
Без істерик, виснажливих, довгих,
без холодних напружених пальців,
без побачень коротких на сходах,
що мені так настирливо сняться...
Без нервових розмов телефонних,
без сердець в унісон обважнілих...
Без навзаєм з тобою безсоння,
що у скронях безжально боліло...
Без наляканих кимось обіймів...
Без прокляття думками п`янкими...
Ти навчився...
Лиш я не навчилась...
І з-за спини - поламані крила...