Вчорашнє літо
Далеке небо заховали хмари,
Нависли, сірі, сипали дощем…
Вчорашнє літо стало, мов примара,
Сховавшись під промоклим осені плащем.
Дерева радо наставляли руки
До золота із осені скарбів.
Між мною й літом місяці розлуки,
Й морозні ранки перших холодів.
Вже павуки сплели для баби літо,
Вже ніч, мов злодійка, щоразу краде день,
Вже у садах зелені фарби змито,
І все частіше руки до кишень…
Мине і осінь, у кожух зимовий -
Ще трохи – заховаються хатИ…
Зима стече струмками по діброві,
Весна в садкові буде знов цвісти…
І знову літо буде дозрівати,
Цвістиме, сипатиме грозові дощі..
Та це, вчорашнє, лишиться чекати
Майбутнє літо в мокрому плащі.
