За картами в негоду...
не ворожу.
не вгадую.
не мрію.
лише дивлюсь в осінні візерунки,
під сонцем що
після дощу леліють
на вітах на гнучких,
брунатних струнах.
зіграє на яких холодний вітер.
і листя голоситиме в акордах!
а осінь десь плете бордові сіті...
і сум у двері стукатиме скоро -
не відчиняй!
бо там пуста безмовність,
депресії з негод,
знемога,
болі,
похмурість у думках
і помилковість
в чеканні на покращання у долі...
...- навіщо то усе?.. -
спитай себе самого. -
невдачі, помилки, усі образи...
...і карти розклади в строкатий спогад,
ввійди у час,
у хащі непролазні.
сховай у рукаві своє кохання.
і образи збери в роках по крихтам
на тим шляху,
що зникненням на грані,
де зречений був долею із примхи.
бо в неї ти лише у думці мався!
і кинутий на спалення в азарті...
...невдало щось розклад у тебе склався.
...не надто чи на себе взяли карти?....
