У негоду...
а небо дивиться в море.
море вдихає землю.
сонце випарює море.
між морем і небом чайки
і ластівки галасливі.
в лісах і уджунглях звіри
дикі, страшні і милі.
у шумних річках і в озерах
плескається весело риба.
в пустелях - піски і спека.
і вітер піскові бурі
здіймає стіною в небо.
і люди ховаються в мушлі
безпечні, міцні фортеці -
та їх землетруси хитають,
розхитують у руїни,
які розкидає торнадо,
цунамі знесе у море
разом із людьми у мушлі.
печалі лунатимуть в небо,
похлинуті будуть у водах.
птахи у леті вітрами
збиті спадають градом
над джунглями і лісами,
які в буреломах стогнуть,
заплутуються у ліанах.
і виверженя вулкану
попіл кидає в простір,
спливає лавою в море -
острів будує, берег,
життя на землі, майбутнє.
там люди сховаються в мушлі,
в природі бо всі малюски,
дикі, руїнотворні,
базару пташиного гідні
і протилежні звірам
диким, страшним і милим...
...так думалося у літі,
в кафе, у затишній тиші
за філіжанкою кави.
краплі дощу збігали
по склу вітринному криво,
наче виводили карту
русла річок у море...
