22.10.2019 22:52
Без обмежень
9 views
Rating 0 | 0 users
 © Осьмачка Тодось

Пісня

Несла із берега я воду, 

назустріч гнулася лоза, 

а він, привабливий на вроду, 

пройшов і "здрастуй" не сказав.

Я спотикнулася з водою, 

бо з серця виривався крик, 

а він байдужою ходою

не оглядаючися зник.

Чого ж... Чого він так разюче

не поміча мене ніде? ..

Чи не тому, що я ще учень, 

а він вже сивий де-не-де?

Що сивину його я бачу, 

як місяць в річці на весні, 

і що від неї ще заплачу, 

щаслива може хоч у сні...

Коли погляне раз та й годі

на місце те, де я росла, 

де спотикнулася сьогодні

і вщерть води не донесла...




Рекомендуємо також:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора

Публікації автора Тодось Осьмачка

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо