Озеро Дитинства
з рубрики / циклу «Не кидай Батьківщину милу...»
Сріблом міниться нічним –
Мерехтливим, живим…
Місяць-повень, срібний човен,
Хилитається…
Озеречко моє – то дзеркальна гладінь,
Дрібна хвилька іде – з вітром грається.
Місяць-повень, верби сонні,
Тиша. Ходять срібні коні…
Невблаганна ходить панна –
Доля, Богом осіянна.
Рік за роком коні срібні
Скачуть прудко… Хвильки дрібні…
Тут – дитинство моє миле
Розгортає вільні крила.
Злато в серці – то з руди,
Що – із темної води.
Запеклася кров червона…
Вільна ти… Втекла з полону!
