24.10.2019 14:54
for all
30 views
    
rating 5 | 1 usr.
 © Вікторія Івченко

Озеро Дитинства

Озеро Дитинства

Сріблом міниться нічним –

Мерехтливим, живим…

Місяць-повень, срібний човен, 

Хилитається…

Озеречко моє – то дзеркальна гладінь, 

Дрібна хвилька іде – з вітром грається.


Місяць-повень, верби сонні, 

Тиша. Ходять срібні коні…

Невблаганна ходить панна –

Доля, Богом осіянна.

Рік за роком коні срібні

Скачуть прудко… Хвильки дрібні…

Тут – дитинство моє миле

Розгортає вільні крила.

Злато в серці – то з руди, 

Що – із темної води.

Запеклася кров червона…

Вільна ти… Втекла з полону!

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 25.10.2019 12:57  Ольга Білицька => © 

Спогади про дитинство бувають різні, але той час завжди пригадується із душевним теплом, бо тоді ми зовсім інакше сприймали світ. Чудовий вірш!