Відшуміли вишневі сади...
І розтанув схвильований шепіт,
Заметіль замітає сліди –
І вистуджує юності трепіт.
Ми ніколи не вернемось знов –
Вже немає куди нам вертатись,
Відспівали світанки любов,
Як не клич – вже не може озватись.
І до болю так зимно в душі...
Стільки років, як мить, промайнуло
І печаллю лягло у вірші
Незабутньо-щемливе минуле.
На столі догоряє свіча,
Чашка кави давно охолола,
Доторкнулась самотність плеча –
Світлим спомином сталась довкола...
24.11.2019
