Я не знаю, де зрада
Я не знаю, де зрада. Не знаю я, де перемога.
Я не тямлю в політиці, і в дипломатії теж.
Стільки хитрих ходів, що за ними не видно дороги.
Де межа у ціні там, де ницість зростає без меж?
В цій заплутаній грі, в яку грають давно вже без правил,
В якій ставки високі, й мільйони життів на кону,
Сперечаються боти (за чорний піар – чорним налом)
За яку, власне, ціну, і хто нам зупинить війну.
Нас терзає сусід. Ми ж – самі собі палі в колеса,
Набиваємо лоба об ті ж остогидлі граблі.
Покалічені долі, тіла, наші душі під пресом,
Цілу вічність шукаєм себе на чужому ми тлі.
Нас давно продали. Чи самі ми давно продалися.
Від БогдАна до БОгдана варимось в цьому лайні.
Богом дана земля не для нас родить щедро пшеницю
На крові українців у цій перманентній війні.
Лубни, 27.11.2019
