28.11.2019 12:15
for all
58 views
    
rating 5 | 2 usr.
 © Ем Скитаній

Все не так...

Все не так...

все не так...

на серці туга.

спогад загадкою злить.

спроба слова недолуга

світом висловити мить.

в цій німоті і байдужість, 

і порожня самота, 

і отара дум неслушних, 

кут глухий

і сліпота.

чути стук вагомий крапель

наче з помаху від крил

під дощами сірих чапель... -

в переліт нема в них сил.

і в не згоді із собою

одягнеся в дощовик.

парасоль над головою

вкриє тінями твій лик.

і в туман осінній

темний

увійдеш в імжу сумну -

почуваєся нікчемним, 

у розгубі, 

як зі сну.

зрозумієш, що в халепі...

скрізь капкани у житті.

все намарне тут, 

під небом!

і даремно у бутті, 

сперечатися... - навіщо?!.

як усе в житті програв.

і невдача була ближче, 

аніж ти собі гадав...

скрипалі вітри про зиму

у мелодії дощів.

неповторність лине мимо

...як серпанок повз душі.

Публікації: Ем Скитаній

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 29.11.2019 09:34  © ... => Тетяна Белімова 

...то все осінь...дякую, Тетяно! 

 29.11.2019 08:22  Тетяна Белімова => © 

Красивий, хоч і сумний без міри вірш. Надто промовистими видалися образи сірих чапель, що "в переліт нема в них сили", - прозора метафора...