Все не так...
все не так...
на серці туга.
спогад загадкою злить.
спроба слова недолуга
світом висловити мить.
в цій німоті і байдужість,
і порожня самота,
і отара дум неслушних,
кут глухий
і сліпота.
чути стук вагомий крапель
наче з помаху від крил
під дощами сірих чапель... -
в переліт нема в них сил.
і в не згоді із собою
одягнеся в дощовик.
парасоль над головою
вкриє тінями твій лик.
і в туман осінній
темний
увійдеш в імжу сумну -
почуваєся нікчемним,
у розгубі,
як зі сну.
зрозумієш, що в халепі...
скрізь капкани у житті.
все намарне тут,
під небом!
і даремно у бутті,
сперечатися... - навіщо?!.
як усе в житті програв.
і невдача була ближче,
аніж ти собі гадав...
скрипалі вітри про зиму
у мелодії дощів.
неповторність лине мимо
...як серпанок повз душі.
