Пустоцвіт
От що сказати вам без сліз?
Про що розповісти? Про горе,
Що довелось кровавих риз
Нашити Україні ціле море?
Чи знали ви який граніт
Поклали в землю в нашім краї,
Аби свободи й волі світ
Зібрати у багатому врожаї?
Та скільки лицарів сміливих
Лягло кістьми в могилах сірих,
Щоб України славний цвіт
Постав взірцем крізь біль та піт!
Що? Мовчите, потвори кляті?
Набили пузо, як на святі,
Вина напились, все забули –
Героїв подвиги минулих!
Тоді не скаржтеся на долю,
Бо продали ви власну волю –
Далеких пращурів набуток,
Отримавши брудний закуток
Від ворога ж у нагороду.
Ви відріклись свого же роду!
Країни ж власної домівку
Стерли на порох! А боївку,
Яка ще б’ється за свободу
Забутого в віках народу
Цураєтесь, та звете ката,
Якого берете за брата,
Щоб він, схопивши батога,
Ярмо вдягнув вам на рога.
Для нього ви лише худоба,
Яка не знає свого бога,
Землі, країни, предків славних,
Ні стягів рідних різнобарвних.
Худобу слід лише доїти,
А ви все будете терпіти,
Бо списи, шаблі й барабани
Відкинули, обрав кайдани.
На жаль ви гіркий пустоцвіт,
Який продав свій заповіт.
2019 р
