Десь над водою
з рубрики / циклу «НОКТЮРНИ»
Десь над водою дрімало літо,
Сни його ніжні в травах розлито.
Сни ті розлиті пахли квітками,
В мріях злітали в небо зірками.
З темного неба зоріли в воду,
Мов милувались на свою вроду.
В снах тепле літо тихо зітхало,
Зорі у хвилях все колихало.
Зблиснула злотом річка багата,
Дико п‘янили чебрець і м‘ята…
Чебрець і м‘ята в коси сховались,
Уста дівочі медом озвались.
Тихо пірнули пальці в долоні,
Серце шалене стукало в скроні.
Зоряну казку сни шепотіли.
Крила кохання в небо летіли.
В небо злетіли, з літом заснули,
Ясний, як зорі, спогад вернули.
Спогад блукає між самотою,
Літо дрімає десь над водою…
