29.01.2020 21:49
Без обмежень
36 views
Rating 5 | 2 users
 © Самотній Кіт

Міжгір`я.Озеро Синевир

Історію прадавніх гір-Карпат,

Надійно береже людське повір`я:

Палке кохання, та підступність зрад,

І крихкість чоловічого довiр`я..

Мав один граф, великий лісосплав:

Дві лісопилки, купу лiсорубів.

І кожен день багато різних справ,

Мотався між ялинами та дубом.

Одного разу взяв з собою доньку,

Що "Синь" звалась, бо мала очі сині,

Росла в горах, неначе голубонька,

Май файної не було в Полонині.

Гуляла поміж каменю й трави,

Допоки батько зайнятий ділами,

Почула дивні звуки з висоти,

Що іх плела сопілка між горами.

Чабан-хлопчина, що мав ймення "Вир",

Їх вигравав чарівно понад Плаєм.

Зустрілись очі їх, схреснувся зір,

Прошепотіли тихо: - Я кохаю!

Почув про те кохання грізний граф,

І наказав убити того "злидня",

Бо ж не такого зятя він чекав,

Простий чабан його доньці не рівня.

Його жовніри хлопця встерегли,

І скинули з гори великий камінь,

Три дні ридала бідолашна "Синь",

Той камінь омиваючи сльозами..

З тих сліз стекло озерце "Сневир",

Що береже ту пару і по нині…

А камінь, що під ним загинув "Вир",

Стремить тепер з води посередині…

  • Увага! Не забудьте ...





Рекомендуємо також:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора

Публікації автора Самотній Кіт

Літературні авторські твори, вірші, проза, публіцистика та інше