з рубрики / циклу «Задощило почуттями...»
Дощ влітку. Вже четвертий Божий день.
Йому б туди, де лиш піски й пустелі,
Туди, де вітер і хамсин пісень
Співають про дуби, сніги й трюфелі.
А дощ не йде. І в вирі таємниць
Його – найромантичніша ... Й безсила.
Тут, біля сотні золотих криниць,
Дощ закохався у троянду білу.
Троянда ж вже закохана давно
У чорнобривця. І кожної ночі
Хоч ухиляється від крапель, все одно,
Дощ залишати землі ці не хоче.
