10.02.2020 10:21
18+
53 views
    
rating 5 | 3 usr.
 © Ворощак Володимир Орестович

П’яні мотиви

Надворі вже літо, 

А в душі моїй вітер

Й хуртелиця снігом мете.

Міцне з льодом віскі

Не гріє вже більше

Коли тут немає тебе.

 

І п’яні мотиви

Розгойдують хвилі

У морі моїх почуттів, 

Де бурі і зливи

Кохання топили...

Та все ж, чи цього я хотів?

 

Я тінь, що стіною

Ішла за тобою;

Без світла і тіні нема...

А ніч наче зброя.

Ти моя параноя.

Я хворий і ліків нема.

 

Скажу я, між нами, 

Що серце не камінь, 

А тіло й душа не бордель;

Хоч як не старатись

І не одягатись –

Не буде вже "нова модель".

 

Та все це омани...

Я живу як в тумані, 

Як душу довірив тобі, 

І наше кохання

Своє покарання

Відбуває, мабуть, у лімбі́.

 

Я зцілюю рани

Від твоїх капканів, 

Ти вбила мої почуття.

І зникла востаннє...

Я скажу на прощання:

Ще ніч... А за нею – життя.



м. Борщів, 19.04.2018

Публікації: Ворощак Володимир Орестович

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Сторінка: 1 з 9 | Знайдено: 50
Автор: Ворощак Володимир Орестович
АВТОРСЬКІ ЗБІРКИ: Подорож моєю душею;
Сортування за: Дата/час опублікування з спад.;

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 15.02.2020 09:18  © ... => Світлана Рачинська 

Дякую) Насправді, вірш написаний майже рік після розлуки з дівчиною, тому остання фраза вірша - це як слова "досить страждань". І почалося нове життя... та почуття дійсно ще жили... Після цього, до неї було ще два вірші.

 10.02.2020 14:39  Світлана Рачинська => © 

гарно, пісенно. Але поки співається, доти й кохається. герой обманює сам себе, бо почуття живі