Не святі...

з рубрики / циклу «Подорож моєю душею»

А знаєш, ми далеко не перші

І точно не будем останні

Серед інших, у собі померших,

Що зневірились в слові "кохання".

Ми точно не були святими

І чесними нас не назвати.

Ми жили, щоб бути живими.

Кохали, щоб просто кохати.

Та я́к ми усі помилялись,

Мабу́ть, через юність свою.

А, може, ми просто боялись

Ступити у бік на краю?

Та час на своє все розставив

Й назад вже нема вороття.

Він нас перед фактом поставив:

"Ніщо" чи "Щасливе життя".

Ми після "сімейного танцю"

П’єм каву гірку на світанку.

Знайшла ти собі вже коханця.

Знайшов і собі я коханку.

Ми кажем: "Кохання немає",

Витру́шуючи́сь від золи...

Та справжнє кохання буває.

Лиш ми ще його не знайшли.

м. Борщів, 08.05.2018