Для Mery
з рубрики / циклу «Подорож моєю душею»
Знаєш, Mery, усе це складно
І спростити щось – неможливо.
Ми поводимось так безладно,
Але, мабуть, уже й неважливо.
Були в кожного свої плани,
Ми грішні як Єва з Адамом.
Не дісталися ми до Нірвани
І хлам залишається хламом.
Я не знаю навіщо це пишу...
Мабу́ть, хотів щось сказати.
Та напевно, все так і залишу,
Бо не маю вже що додати.
Бути разом – нестримна мука.
Хоч могли ми, мабу́ть. А по́ки
Сіли в потяг у місті Розлука
І поїхали в різні боки.
м. Борщів, 17.05.2018
