Параноя

з рубрики / циклу «Подорож моєю душею»

Якщо у тебе настає такий момент,

Що думаєш: "Усе із рейс злетіло".

Коли розбиті твої мрії вщент

І щастя десь у вирій відлетіло.

Коли душа поламана і хвора,

Ридає у благаннях і мольбах,

А в голові немов якась потвора

На розум навіває страх...

І цілий світ, здається, проти тебе,

А ти один над прірвою стоїш,

Та думаєш: "Ще один поштовх треба"

І ти в цю ж мить у безвість полетиш.

І тіло твоє знівечене й кволе,

Та серце розриває на шматки,

Немов тобі дають якісь уколи,

А ти тремтиш, бо нікуди втекти!

Й в собі закрившись, усі свої болі,

Свої страждання, муки і "Кати",

Ти від знемоги топиш в алкоголі

І безнадійно кажеш: "Вихід не знайти".

А вихід є! Він завжди був і буде!

І його ти ще в змозі віднайти.

Коли збереш всі сили й стиснеш зуби,

Щоби всі труднощі із гордістю пройти.

Та пам’ятай єдине, ти – людина!

І все у світі зможеш досягти.

А цілий світ, ніщо тобі не винен,

Бо в своїх бідах винен тільки ти.

Бо тільки ти здіймаєш білий прапор

І тебе руйнує психологічна зброя...

ЗУПИНИСЬ! Не шкодь собі! Не варто!

У тебе, друже, всього лиш ПАРАНОЯ!