Я бачив світло
Я бачив світло і густу пітьму,
Я впізнавав на дотики свободу,
Але усе, що я собі візьму -
Ковток надій, який замінить воду.
Який вросте у серце через кров
І розіллє по венах метастази,
Щоб кожен подих відповідь знайшов,
Думки реінкарнуючи одразу
І пульсувати, збільшуючи ритм,
В сонцесплетіннях стомлених нейронів
У пошуках невиправданих рим
Мов зброю прикладаючи до скроні.
Ковток надій. Обвітрені думки.
На охололі руки зорепадом
Впаде світанок тихий і стрімкий
І я впаду, щоб проростати садом...
