11.03.2020 15:36
Без обмежень
19 views
Rating 5 | 3 users
 © Анатолій Костенюк

Примус

Сьогодні – у дитинство я ітиму.

Багатий вечір. Вариться узвар.

У сінях втулено для цього примус.

Я, дошкільня ще, під напливом чар


в кутку на стільчикові примостився

і так уважно на вогонь дивлюсь

та слухаю, як він гуде. Щасливця –

як я тоді, шукати не візьмусь.


Цей мідний примус золото-червоний,

цей звук, що аж мурахі по спині,

мене і досі по життю боронить

від стресів у важкі для мене дні.


Які шляхи уява малювала

мені у тому пружному вогні

не пригадаю, їх було чимало

і всі вони всміхалися мені.


І я не чув, що кликали до столу

«багатого» – життя все ж не легке́…

Такого потім не було ніколи

зі мною. Пригадається ж таке…

11.03.2020р.

  • Увага! Не забудьте ...





Рекомендуємо також:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 12.03.2020 08:05  © ... => Борис Костинський 

А я радий, що ми про це згадали))) 

 12.03.2020 08:02  © ... => Надія Крайнюк 

Дякую, пані Надіє! Ми з Вами знаємо, що життя складається з дрібниць)) 

 12.03.2020 02:47  Борис Костинський => © 

Блискуче! Я жив і при примусі, і при керогазі, і газову плиточку святкував десь в кінці 60-х. І телевізор "КВН" дивився в діда по батькові, і "бандуру" кольорового "Електрона-716Д" мав у батьківській хаті. :-) Коли я був малий, то на конях в Острі ще возили пошту, хліб та ліки з аптеки у лікарню. Тоді коні ще конкурували з "газонами". А тепер в Острі коні є тільки у декількох фермерів і вони - екзотика. Зате смартфони наявні в кишенях вже сотень острян. Отаке воно життя... 

 11.03.2020 21:59  Надія Крайнюк => © 

Який чудовий вірш! Дякую Вам за нього. Згадалося і своє дитинство: і примус, і керогаз, і рогачі біля печі, і гасові лампи, і серп, і велосипед з моторчиком...:-) Скільки всього, що й не перелічити. І алюмінмєвий бідончик, з яким я бігала до крамниці по гас. І як той газ качали, пам`ятаєте? Це було наше життя. Я туди більше не хочу. Просто нам випало жити саме в той час.  

 11.03.2020 19:28  © ... => Гаврищук Галина 

Дякую, пані Галино! Багато знакових речей непомітно відійшли з побуту у минуле, залишаючись у нашій пм*яті: примуси, керогази, настінні сюжетні килими, сільські печі, екологія... Все не перелічити. Набагато більше -- нового. Але ностальгія присутня)

 11.03.2020 18:41  Гаврищук Галина => © 

згадала бабусин примус... Також дуже любила дивитися на вогник в колбі.... Вдало передали -- той спомин віддає спокоєм. ... " і всі вони всміхалися мені", -- дуже гарно. До мене також ... 

 11.03.2020 15:57  КАЛЛИСТРАТ => © 

+++ !!! Спасибо! 

Публікації: Анатолій Костенюк

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше