11.03.2020 15:36
для всіх
101
    
  3 | 3  
 © Анатолій Костенюк

Примус

Примус

Сьогодні – у дитинство я ітиму.

Багатий вечір. Вариться узвар.

У сінях втулено для цього примус.

Я, дошкільня ще, під напливом чар


в кутку на стільчикові примостився

і так уважно на вогонь дивлюсь

та слухаю, як він гуде. Щасливця –

як я тоді, шукати не візьмусь.


Цей мідний примус золото-червоний,

цей звук, що аж мурахі по спині,

мене і досі по життю боронить

від стресів у важкі для мене дні.


Які шляхи уява малювала

мені у тому пружному вогні

не пригадаю, їх було чимало

і всі вони всміхалися мені.


І я не чув, що кликали до столу

«багатого» – життя все ж не легке́…

Такого потім не було ніколи

зі мною. Пригадається ж таке…

11.03.2020р.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 12.03.2020 02:47  Борис Костинський => © 

Блискуче! Я жив і при примусі, і при керогазі, і газову плиточку святкував десь в кінці 60-х. І телевізор "КВН" дивився в діда по батькові, і "бандуру" кольорового "Електрона-716Д" мав у батьківській хаті. :-) Коли я був малий, то на конях в Острі ще возили пошту, хліб та ліки з аптеки у лікарню. Тоді коні ще конкурували з "газонами". А тепер в Острі коні є тільки у декількох фермерів і вони - екзотика. Зате смартфони наявні в кишенях вже сотень острян. Отаке воно життя...

 11.03.2020 21:59  Надія Крайнюк => © 

Який чудовий вірш! Дякую Вам за нього. Згадалося і своє дитинство: і примус, і керогаз, і рогачі біля печі, і гасові лампи, і серп, і велосипед з моторчиком...:-) Скільки всього, що й не перелічити. І алюмінмєвий бідончик, з яким я бігала до крамниці по гас. І як той газ качали, пам`ятаєте? Це було наше життя. Я туди більше не хочу. Просто нам випало жити саме в той час.

 11.03.2020 18:41  Гаврищук Галина => © 

згадала бабусин примус... Також дуже любила дивитися на вогник в колбі.... Вдало передали -- той спомин віддає спокоєм. ... " і всі вони всміхалися мені", -- дуже гарно. До мене також ...

 11.03.2020 15:57  Каллистрат => © 

+++ !!! Спасибо!