Банкет під час пандемії
И девы-розы пьем дыханье, —
Быть может... полное Чумы!
А.С. Пушкин
Іду по вулицям пустим
асфальтом вимерлого міста
і з неба меса урочиста
лунає сонцем золотим.
Цей рік в нас не було зими,
тож головуючий не в змозі
нам нагадати про морози
на учті, як під час чуми,
бо і морозів не було.
Тож за́тишно розвився вірус
і пандемії привид виріс –
його несе до нас тепло.
Та я у справах тороплюсь
не у похмурих, а веселих:
сьогодні з друзями п’ю келих
за дар благословенних муз.
Все ж краще в цей урочний час
нам не по закуткам хворіти –
троянди-діви подих пити,
хай небезпечний він для нас!
Кохаймось, бо прийшла весна!
Від неминучої розлуки,
солодші будуть поцілунки,
закоханим і смерть красна́!
10.03.2020р.