...поряд...
гримить і гуркоче
місто мешканців гумористих -
і ти десь там поряд істерики їхнього сміху.
з кручі стрибаєш
натовпу на потіху,
що сміється навіть
середньому пальцю з руки.
натовп із гумором б"ється лобом об хідника
й вичитує з посміхом молитви
до неба захмареного.
чи у чисте
вітанням кидає палкі свої спічі.
або серед зір уночі засвічує свічі -
шукає Селеніту оголену, білолицю
серед цирків місяця лисого і сумного,
мовчазного пустельника космосу світу -
шукає натовп той фанатично,
настирно, ретельно, вперто
з виряченими очима
серед пилу і попелу,
у камінні,
в тінях пагорбів,
в холоді лютому, у спекоті
і - регоче...регоче...регоче!..
розсмішений,
бо не знаходить
натовп цей гумористий
діви оголеної з довгим волоссям
платиновим чи сивим,
мрією мріяну,
загадкову і фантастичну...
а ти стрибаєш собі з тої кручі,
що над світами всіма височіє!
забутий, ти - вільний! нічийний -
у волі кохати, ненавидіти і радіти,
рівновіддалений від життя
і від істерики натовпу гумористого,
від мешканців, в реготі що
чи з лагідним сміхом
"дне в одне пальцями тичуть
клоунами у цирку,
на тирсу якого падаєш з кручі,
що над світами всіма височіє...