Занедбаний, самотній, таємничий,
розкинувся у просторі часів,
кому ти пам`ятник, життю чи смерті,
нікому не розкажеш своїх снів.
Залишений безжально ти напризволяще,
і сум у горлі полином гірчить,
та з кожним роком робиться все важче,
не може час цю рану полічить.
Твої чуття поховані бетоном,
та біль твій атомом всередині горить,
в безвиході озвавсь ти громом,
тепер бронхітом кашляєш щомить.
Реакція твоя убивча,
і кровоточить з тебе радіонуклід,
та кожен рік як невиліковна звичка,
шани останньої квітневий наш уклін,
душа твоя мов одинокий сталкер,
в свідомості блука але нічого вже не зробить
занедбаний, самотній, таємничий,
покинутий Чорнобиль, життя печальна сповідь.
