01.07.2020 13:30
for all
18 views
    
rating 5 | 3 usr.
 © Ем Скитаній

Із затишку оаз...

Із затишку оаз...

...і зводиш замки піскові.

бурхливий вітер їх руйнує.

ланцюг узгірь барханний враз

в пустелі лун здійметься хибний.

хвилясті лінії піску

від краю неба і до краю -

чернетки нотні.

поміж них, 

тих ліній плавних і сипучих -

численні числа і слова

з великих літер алфавіту.

їх нерозбірлива рука

веде в безмежність, в темінь, прірву, 

в марнотну марність, в небуття... -

то ти ведеш туди їх з примхи

в розгубі, в мареннях своїх.

...лозину кинеш врешті.

втомно

підеш в нікуди, навмання.

напівсліпі заплющиш очі, 

коли на пагорбі

хибкий, 

хитлявий

в обрій невиразний

промовиш слово у роки, 

яке впаде тобі під ноги, 

розстане, звіється в пісках.

розплющиш очі в спеку неба.

побачиш танці хижих зграй, 

орлиний крик почуєш, 

озов

охриплий грифів, 

левів рев

далекий, 

зору недосяжний.

учув той звір -

жертовний шлях

чийсь обривається в пустелі.

...а ти стоїш -

шукаєш там, 

в безодні неба райські плавні, 

розкішні замки і сади -

все те, що ти згубив в пустелі, 

коли у мрії, в міражах

ввійшов в облудний, світ омани

крізь мирний

затишок

оаз...

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 08.07.2020 13:20  © ... => Світлана Рачинська 

дякую, Світлано! 

 07.07.2020 22:55  Світлана Рачинська => © 

Гарний твір, наче вихор: підхоплює і не відпускає.+ 

 06.07.2020 13:41  © ... => Тетяна Чорновіл 

щиро дякую, Тетяно! жаль, що віршик виглядає "повчально"...бо я мовив тут про спеку і, звичайно, про пустельника в пустелі...чисто емоція - і не більше...мабуть, з віршами завжди так - мовиш ні про що, а виходить якась "змістовність"...іще раз - щиро Вам дякую, що звернули увагу! 

 04.07.2020 06:52  Тетяна Чорновіл => © 

Мудра і повчальна поезія в Вашому стилі. А світ оман мусимо таки здолати! Дякую за вірш!