04.07.2020 22:54
for all
13 views
    
rating 5 | 1 usr.
 © Владимир Нищимный

Знов і знов я до тебе іду...

Знов і знов я до тебе іду

Повертаюсь в минуле крізь далі, 

Де мене ти чекала в саду

На уявнім моїм п`єдесталі.


Де згасав день в вечірній зорі

І ховався в нічну свою нішу, 

Вітерець піднімав якорі, 

І до ранку спокутував тишу.


Там радів зачарований світ, 

Зігріваючи наше кохання, 

Розсипав у серця першоцвіт

Місяць в небі до самого рання...


Вже роки невблаганно спішать, 

Віддаляючи нас від уяви, 

А думки, наче діти, грішать

І летять, наче зорі, у трави...



Львів, 04.07.2020

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись