Вже скупалася тиша в загравах

Вітерець за горбом десь приліг,

До світанку зі Словом у травах

Ми шукали, де сонця нічліг.

Над землею іскринки-зірниці,

Наче кимось розбитий кришталь.

Місяць плив у своїй колісниці,

Одягнувши небес пектораль.

Шлях Молочний розлився рікою,

Всесвіт тайну у сховку трима,

Не подати до нього рукою,

Там стежини у квітах нема.

І ніяк ми не можем збагнути

Ту безмежність без краю й кінця,

І величність небес осягнути,

Що над нами від Бога Творця.

І стискається серце у жменьку,

Слово-думка торкається зір,

Я за ним теж іду потихеньку,

Але знов повертаю в свій двір.

Де мій ранок з джерельця-криниці

Воду п′є й набирає у дзбан,

Де ромашки мої білолиці,

А над ними - пташиний орган.

Плине в тиші небесна картина...

Пеленає ніч зорі сукном,

Слово-птаха і думка-дитина

Чебрецевий п′ють чай під вікном.

м. Львів, 06.07.2020

Візьміть участь в обговоренні