09.08.2020 08:59

для всіх

102

3 | 3

 © Анатолій Костенюк

Порошинка

Я порошинка, часточка мала

від всесвіту безмежного. Я вічна.

Мене метелик помахом крила

послав у світ прекрасний і величний.

Я, гнана буревіями, лічу

віки й парсеки, що їх вже здолала.

Я ще такі безодні пролечу,

яким ніщо гравітаційна стала.

Чи то на радість, чи то на біду,

але й мене теж кожен з вас помітить,

як мене промінь сонячний помітить,

або коли вам в око попаду.

І ти, людино, також зрозумій:

ти – порошинка серед власних мрій.