09.08.2020 08:59
for all
19 views
    
rating 5 | 3 usr.
 © Анатолій Костенюк

Порошинка

Порошинка

Я порошинка, часточка мала

від всесвіту безмежного. Я вічна.

Мене метелик помахом крила

послав у світ прекрасний і величний.


Я, гнана буревіями, лічу

віки й парсеки, що їх вже здолала.

Я ще такі безодні пролечу,

яким ніщо гравітаційна стала.


Чи то на радість, чи то на біду,

але й мене теж кожен з вас помітить,

як мене промінь сонячний помітить,

або коли вам в око попаду.


І ти, людино, також зрозумій:

ти – порошинка серед власних мрій.

Публікації: Анатолій Костенюк

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 10.08.2020 09:15  © ... => Надія Крайнюк 

Дякую! Радий, що нагодився

 09.08.2020 21:22  Надія Крайнюк => © 

Чудово! Вчора думаю: "Ну що ми у Всесвіті? Пилинка!" Ось легкий на слові Ваш вірш. Дякую! 

 09.08.2020 11:59  © ... => Каранда Галина 

Тому Вас знаю, як близьку знайому,

що летимо у напрямку одному)))

 09.08.2020 11:15  Каранда Галина => © 

Класно!
Застосування слова "помітить" в різних значеннях теж сподобалося. Хоч спочатку кинулося в вічі.
Нагадали мені мій вірш від першої особи - маятника. 

 09.08.2020 10:02  КАЛЛИСТРАТ => © 

+++ ! Отлично пан Анатолий!
Достойно древних греков)))