14.01.2012 23:35
-
415 views
    
rating 5 | 9 usr.
 © Каранда Галина

Я – маятник!

Я – маятник!

Я – маятник!

Гойдаюся

На нитці…


На довгій. Невагомій. Нерозтяжній.

І нехтують параметри мої!

В УМОВАХ цих, УМОВНО-ідеальних,

Вивчаю гравітацію Землі.


Усе оте, що всім давно відоме,

Собою маю перевірити я знов.

У формули підставить намагаюсь…

Під коренем - ненависть? Чи любов?


А похибки вилазять і вилазять.

Вже вкотре підганяю результат.

Затиснутий законами безжально…

Як важко обійтись мені без втрат!


Колись та й лусне ідеальна нитка,

І сторч мій полетить потенціал.

Тяжіння сила неймовірно швидко

З душі моєї візьме інтеграл.


А поки що

Гойдаюся

На нитці.

Гойдаюся…

Гойдаюся…

На нитці…



Лубни, 13.01.12

Публікації: Каранда Галина

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 09.08.2020 18:52  © ... => Старченко Наталія Михайлівна 

Дякую. 

 09.08.2020 17:22  Старченко ... => © 

Усі ми є маятники... Файний вірш. Дуже. 

 09.08.2020 14:34  © ... => КАЛЛИСТРАТ 

:) самій подобається.
Давайте свого Фуко!) 

 09.08.2020 14:02  КАЛЛИСТРАТ => © 

Классный стих пани Галина!


Маятник это всегда - да!))) Философия!

Особенно Фуко))) Я не физик, но стих об маятнике Фуко тоже где-то есть, надо будет посмотреть раз пошла такая тема.

А сам маятник наблюдал в Исаакиевском соборе, когда туда заходил.

 07.07.2015 08:58  Тадм => © 

класно! 

 06.07.2015 14:05  Світлана Р... => © 

Чудово, без слів. Близько... 

 18.01.2015 22:30  © ... => Ем Скитаній 

по роботі маю справу з переселенцями. В четвер приходили люди, що виїхали з Волновахи за дві години перед отими, яких розбомбили, попереднім рейсом. Вони добралися благополучно... Я розумію, що я однак далеко і мої відчуття ніщо проти Ваших, в самому епіцентрі, але... Знаєте, тільки вчора в голові був образ маятника з цього вірша, але коливався там Дамоклів меч на тонкій нитці... Отак: пролетить - порубає, пронесло - не пронесло... і період вирахувати неможливо... 

 17.01.2015 15:27  Ем Скитаній => © 

і тепер це відчуття дуже сучасне...щось подібне відбувається зараз зі мною в окупації мого міста бандюками та терорюгами -москалями... 

 02.05.2013 23:31  © ... => Ірина Лівобережна 

вірю. тут ніхто не підкаже... 

 02.05.2013 23:29  Ірина Ліво... => © 

Може, ви й праві. Але я вже не можу спинитися. Кудись тягне мене. Спинитися? Відсторонитися? Забути? Завмерти на якийсь час? Стати скелею посеред людського моря... Отже, не знати, не бачити, не сумувати і не радіти... Ні, не можу... 

 02.05.2013 23:23  © ... => Ірина Лівобережна 

іноді дійсно краще не розхитувати... нитка може порватися... 

 02.05.2013 23:21  Ірина Ліво... 

Пречудово! Ви все ж ГОЙДАЄТЕСЬ! Не зупиняєтесь! Не шукаєте рівноваги!
Я зараз не в найкращому стані, іноді зриваюся... Мені порадили НЕ РОЗХИТУВАТИ МАЯТНИКА...
Але як жити без емоцій? Як? 

 14.01.2013 14:01  Лідія Яр => © 

класно так... 

 16.01.2012 14:40  Олександр ... 

Класно. 

 15.01.2012 17:16  © ... => Тарас Іванів 

ОЙ! дякую!!! щось ви рідко стали спілкуватися!( 

 15.01.2012 17:05  Тарас Іван... 

І, навіть, 5 заслужмв))) 

 15.01.2012 17:04  Тарас Іван... => © 

Добрався!!! І дуже гарний вірш ... і тема цікава! 

 15.01.2012 16:46  © ... 

дякую!)) а Тарас аж сюди не дійшов, далеченько опустився вже вірш... 

 15.01.2012 14:45  Оля Стасюк 

Чарівно) 

 15.01.2012 10:45  Тетяна Чор... => © 

Дуже цікаво! Гарно.... 

 15.01.2012 03:12  © ... => Толік Панасюк 

)))) дякую! і тим не менше, я не в школі, а на базарі!:)
а Ви, з такою глибокою філософією, на будівництві! функція випадкових чисел!) 

 15.01.2012 03:07  Толік Пана... => © 

Вау, скільки людей товкмачили мені ту вищу матиматику. А ви отак просто в двох словах. Просо диво. 

 15.01.2012 02:53  © ... => Толік Панасюк 

а Ви розумійте терміни просто як слова: інтеграл - від частинки до цілого. диференціал - його протилежність - ціле розкладає на частинки... тоді все просто. головну думку Ви зрозуміли правильно. 

 15.01.2012 02:48  Толік Пана... => © 

Як би то ще розуміння, що таке інтеграл? Поки опираєшся тій обчисленій силі, надієшся на єнергетичне поле вічності, картинка ніби завершена. Невідомість манить, та залишається невідомісттю. Бородьба з силою тяжіння домінує. Реальність всетаки. 

 15.01.2012 02:29  © ... => Толік Панасюк 

))))е! взяти інтеграл тут - перейти від меншого - душі в тілі, до більшого - душі як частинці енергетичного поля. )) інтегруватися у вічність!:) а що маятник! - гойдається туди - сюди! без толку! силу тяжіння вже давно й без нього виміряли!)
це все ніби й несерйозно, але цікаво все-таки переносити на реальність математичні моделі. Як у Вас у вірші про функції і нуль... 

 15.01.2012 02:25  Толік Пана... => © 

А хто любть гойдатись? Вестибулярний апарат тренований не в усіх. 

 15.01.2012 02:19  Толік Пана... => © 

Я про те, що поки рухаєшся, сила тяжіння безсила поцупити інтеграл. 

 15.01.2012 01:57  © ... => Толік Панасюк 

) та я не дуже люблю гойдатися!:)) я за стабільність! та не виходить!) 

 15.01.2012 01:55  © ... => Тетяна Белімова 

Бель! я ж, коли пишу, не думаю про авторські ходи! гола інтуїція, як саме передати почуття. чомусь 2 дні маятник Фуко в голові був... я ж трохи фізик... просто відчула себе отим маятником - матеріальна точка на довгій невагомій нерозтяжній нитці... всі його параметри нехтуються - точка є точка... обідно!:)

 15.01.2012 01:51  Толік Пана... => © 

Не зупиняйтесь. 

 15.01.2012 01:49  © ... => Толік Панасюк 

дуже дякую за відгук!
оце щось знову захиталася!))) 

 15.01.2012 01:36  Толік Пана... => © 

Просто клас. дуже знайомий настрій. 

 15.01.2012 01:33  Тетяна Бел... 

Галино! Який пристрасний душевний порив! Формальний рівень твору надзвичайно цікавий. Образ маятника - вдалий авторський хід, щоб передати внутрішні хитання, невпевненість, балансування на межі. Поєднання математичних формул і кохання - такий оксюморон відразу привертає увагу.
"Мудрості не вивчитись чужої. Треба помилятися самим"... (Є.Плужник).