10.08.2020 18:47
for all
30 views
    
rating 5 | 3 usr.
 © Добродій Ольга Іванівна

Моя Волинь

О мій волинський синьоокий краю!

Незвіданих стежин казковий світ!

Хто тут живе, не потребує раю, 

І, як щасливий, не рахує літ.


Ще Світязь котить хвилі, наче море, 

А водяник розставив вже пастки.

А десь подалі присипляє горе

Маленьких потертят на дні ріки.


Була тут Мавка… не одна, напевне, 

Народжена з природної краси, 

В любов людську повірила даремне, 

Лишила в дар волинськії ліси.


І зникла… Згинула… Пішла у пісню жити…

Байдужість наша гірша від гармат.

У пісні можна просто говорити, 

Словами правди бити у набат.


Лишилися ліси, натомлені й самотні, 

Надрубані, надпиляні, стоять – куди іти?

Везуть дерева зломлені, ліси стоять незломні.

І кличуть Мавку їм допомогти.


Моя Волинь! Мій гордий рідний краю!

Моє натхнення! Місце для краси!

Іду по стежці стоптаній до раю, 

В прадавні і величні праліси…

Публікації: Добродій Ольга Іванівна

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 11.08.2020 08:19  © ... => Каранда Галина 

Щиро дякую. Сучасна Волинь - вона така. 

 10.08.2020 20:01  Каранда Галина => © 

Гарний вірш. І гордість, і любов, і біль...