18.08.2020 15:09
for all
26 views
    
rating 5 | 1 usr.
 © Добродій Ольга Іванівна

По колу

Життя спішить-біжить і все по колу,  

Знов сходить сонце, літо, теплий бриз… 

Ще вчора сам збирався іти в школу,  

А вже йдуть діти – тільки забаривсь. 

 



Лиш обернувся – а до школи внуки – 

Ти разом з ними, наче перший раз. 

Уроки пройдені…чи вивчені науки? 

І чи не збився твій дороговказ? 

 



А сонце котиться з життям – і все поколу… 

Замотує спіралі завитки… 

Я молодий! Чому ж в батьківських долях 

Закінчуються змотані нитки? 

 



Бо ж тільки тут! Бо ж тільки треба жити! 

Відчувши смак солодкий і гіркий! 

Чи на ромашці варт поворожити? 

Хто я такий? Скажи, хто ти такий? 

 



А сонце котить дні і краде миті,  

До фінішу, до крапки, до кінця… 

Ще буде час, ще зможем відпочити! 

Нова любов хай змиє сум з лиця. 

 



Нова, нестримна, що розірве коло,  

Що буревієм пройде по шляху!!! 

І хай дивуються усі довкола – 

Пірну у вир без жалю і страху! 

 



Пірну – чи випливу, то сонце тільки знає… 

По небу котячи життя поважний диск,  

Не поспішає, але й не чекає 

І не шукає в долі моїй зиск… 










 



 




 

Публікації: Добродій Ольга Іванівна

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись