Стоїть стара нечищена криниця...
Стоїть стара нечищена криниця,
Набравшись спогадів зеленої ряски.
Усе чекає, може, хоч насниться
Знайомий дотик сильної руки.
Заніжено вдивляється у небо:
Отам душа, що посмішка в очах.
Ніхто так не любив її джерельну,
Скрутивши вміло кухлик з лопуха.
Вона із ним не знала мулу й втоми,
За ніч вбиралась в прохолоду дна,
Вмивала силою усю сільську безодню,
А знав лиш він, де справжня глибина.
Він не прийшов, коли воскресла крига.
Вона відчула дотиком сьози.
Лопух для кухлика ще якось там оклигав,
А їй лиш спогади від чистої води.
Із циклу "Спогади з безодні".
Київ, 01.07.2020
