Всі дороги впираються в небо...
Мріями чи хоча б очима.
Перебігли колеса пів степу
Полем скошеним аж до Криму.
Промінь жмуриться: ранок чи вечір...
Розпоясує небо навпіл,
А колеса везуть мою втечу
В нову зустріч у точку мапи.
Місяць трохи ще подрімає
У рожевій блакиті літа,
І здаються колеса раєм
Ночам светриком відігрітих.
Пишуть сни, пригорнувши сутінь,
Віражі зеленаво-жовті,
Поріднились колеса і стукіт,
А сьогодні, до речі, жовтень.
Київ, 29. 10.2020
