Алєксандр Пушкін "Пісьмо Титяни ду Унєґіна"
Руске утверджини віршуписаня
Алєксандр Пушкін "Пісьмо Титяни ду Унєґіна"
Я пишу вам- а, шо ше можу?
Шо можу ше я вам сказати?
Я знаю, ви зіхцети, можи,
Мине призирством пукарати.
Лиш ви мую нищасну долю,
Яґби ви трошки хоть жаліли,
Мине б ви кинуть ни зіхтіли.
Спучатку, я мувчати хтіла;
Пувірти, шу мої ганьби
Ни взналиби ніколи ви,
Яґби надію я ше мала
Хоть рітко, хоть на тиждню рас
В нашім силі видіти вас,
Шуп тіки чути вашу мову,
Вам слово мовити, й туді,
На думці мати й на миті
Їдне, день-ніч- пру рантку нову.
Та кажут всі, шу ви- нилюдим;
На глушині, в силі, вам гнітно,
А ми... нічим ми не блистим,
Хоть вас встрічаїмо привітно.
Для чого ви прийшли ду нас?
В глуші забутуго сила,
Ніколи я б ни знала вас,
Ни знала б мук гірких була,
Душі незрілі хвилюваня
Змиривши с часом (як то знати?),
Пy серцю я знайшла б кумпа`на,
Була би вірна жінка-панна,
І правидна, пурядна мати.
Другий!.. о, нє, ніґде, нікому, милий,
Ни дала-м би лем серця я!
На вишнім вічі присудили...
То- воля неба: я- твуя`;
Житя мує було закладом
Спітканя вірнуго с тубом;
Я знаю, Бох то так приладив,
Ду смерти будиш ти зі мном...
Мині у снах ти пуявлявся,
Нивидимий, ти був вже ладним,
Твій дивний погляд був надвладним,
В душі, твій голос руздавався
Давно... нє, нє, то сон ни був!
Зайшов ти трохи, я впізнала,
Зімліла вся, вся запалала
І в думці мовила: прибув!
Хіба ниправда? я си чула:
Ти гувурив зі мном у тиші,
Коли я бідним пумагала,
А чи мулитвом цукрувала
Нудьгу гризоти у душі`?
І в оту саму ту хвилину,
Чи то ни ти, милий мущино,
В прозорій тимнуті мигнув,
Тихо ду пригуловка припавши
Із втіхою, вже пукухавши,
Слова надії ти райнув?
Хто ти, мій янгол невідступний,
А чи спокусник мій підступний:
Мої ти сумніви рyзвій,
Можи, то всьо- таки пусте,
Душі юнацький сумнів мій!
І, зовсім други ся судило...
Ту так і бути! Долю мою`
Від дзісь тубі я дуручаю,
Пирит тубом я сьльози ллю,
Твуго я захисту благаю...
Пудумай: я удна тут є,
Ніхто мине ни рузуміє,
Віт того розум мій тимніє,
Й мувчит сумліня ту’ мує.
Хоть рас пуглянь: тяшко чикати,
Надії серця уживи,
Чи сон тяшкий той убірви,
Можиш мині і дукуряти!
Закінчую! Страшно читати...
Ганьбою й страхом завмираю...
Та ваша чесьць дупумагає,
Й сьміливо я ся дувіряю...
тлумачиня з рускуї на західно-українску - Ївана Питришина
CША, 16.08.2020
