В мить останню літа...
...в синьому синьому небі
білі легкі такі хмари
подихом і позіханням
вітер веде їх в мандри
шорохом листя серпень
кроком хитає трави
сонце ясніє сонно
в променях теплих слави
спокоєм степ у коханні
цвітом останнім квітне
відлуннями за небокраї
спогадом оповідь літа
вітер світом прощання
тихо торкає скроні
перше листя обпале
ловить в свою долоню
чується в шепоті гаю
долі сум невимовний
річка в холодних водах
небу видзвонює слово
хмарами білими легко
серпень до вересня лине
в синьому синьому небі
в затишному часоплинні...