21.08.2020 09:45
for all
45 views
    
rating 5 | 4 usr.
 © Анатолій Костенюк

Купе

Купе

ноктюрн

Прокинувшись у власному купе,

під стук коліс посередині ночі,

напевно кожен пригадати схоче

у цьому світі, перш за все, себе.


Своє ім`я, причину чому є

він саме тут і зараз у дорозі,

і брязкіт ложечки в стакані досі

чому заснути знову не дає?


Де корені його, з яких долин,

яку батьки співали колискову,

яку в житті сповідували мову,

і де його рідня і чий він син.


А перш за все, чи сниться все йому,

чи це купе йому також наснилось,

а його стомлене під вечір тіло

сопе десь у будинку власному.


Хоч на такі дива життя скупе,

ми раптом прокидаємось в купе.

21.08.2020р.

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 21.08.2020 12:55  © ... => Каранда Галина 

Дякую, пані Галино, за жарт. Цей вірш також був на трохи жартом.

 21.08.2020 12:08  Каранда Галина => © 

У Вас такий поїзд гарненький на картинці... мені такі не попадалися. Та й їжджу я нечасто, все більше плацкартом чи електричкою. Жарко, вонючо і ноги звідусіль стирчать!))) Не до філософії))) а Ви молодець, коли Вас навіть купе на філософську лірику надихає!) 

 21.08.2020 10:22  © ... => КАЛЛИСТРАТ 

Вдячний за розуміння! )) 

 21.08.2020 09:47  КАЛЛИСТРАТ => © 

+++ ! Так и есть)))