ЗАРОБІТЧАНКА
Робіть висновки...
Снова мы оторваны от дома,
Снова между нами города,
Звездные огни аеродрома..."
з російської пісні "Надежда"
Крутнула глобус й понеслась у світ.
Тепер мене ніхто уже не спинить.
Залишивши сім’ю, цю спеку й рід,
Залишила і неньку - Україну.
Плела байки на радіо у США,
І на заводі в Мексиці робила…
І билась довго, мов об лід, душа,
Що землю кинула, яку колись любила.
В В’єтнамі раз застав холодний дощ,
Такий же він був в Бірмі і Китаї…
І лиш в Австралії приснився вперше борщ,
Коли сміття в Сіднеї прибирала.
Крутнула глобус. І на копійки,
Які так довго, у сльозах, збирала,
На нові у Європі сторінки
Свого життя ледь-ледь жива домчала…
І знову в вікна Франції бив дощ,
Коли у перелатане озулась.
В Берліні й в Празі знову снився борщ –
Й… не витримала. Сіла й повернулась.
Село. Кохане, зоряне село!
Старенька хата, в соняшниках й житі!
Так билось серце… Та чомусь було
Так гірко, що не зустрічали діти.
Ну, син у школі ще в таку пору,
І дочка… Так хотілось обійняти…
Й під запах мальви й свіжого хвощу
Зайшла в стареньку вибілену хату.
«Нема бабусі ще…» - якесь дівча
Біля печі, заглиблене у працю,
Щось куховарило.
«Невже… Невже вона?»
Дочка… Лиш не чотири їй… Сімнадцять…