Приречені любити
Ніхто у цілім світі
Не любить нас як Бог.
І не батьки, й не діти,
Ні той, з ким ми у двох.
І не в морських глибинах,
І над зірками теж,
Не знайдемо творіння,
Що любить нас без меж.
Та щоб ми не робили,
Якими б не були
Нас любить Бог постійно,
До смерті… Назавжди.
До забуття, до болю
Любов Його палка,
Хай лучить нас з собою
Й запалює серця.
Щоб не остиглі були
І не байдужі ми,
Як Він усіх могли.
Львів, 21.09.2020