30.05.2017 13:23
для всіх
337
    
  7 | 7  
 © Олена Вишневська

...любити...

...любити...
...хвилинне...

Я пам’ятаю, як травень блукав між дзвіниць, 

Вулиці міста схилялись до ніг наших ниць, 

Ми розчинялись в ріці незнайомих облич

До півнОчі.


Місяць скоринкою хліба висів в далині, 

Я загубилась в тобі, як і ти – у мені.

/Хто б і шукав, не знайшов…/ Та в цій битій війні

Ікла вовчі


Нас вигризали й у різні штовхали світи, 

Там, де ні входу, ні виходу нам не знайти.

В час, коли руки безвольно тримають хрести

Не злетіти…


Ми ж бо не птахи. Залишимо іншим політ.

Часом любити не “до” йти, а рухатись “від”

Та відпускати, аби у мереживі літ

Знов зустрітись.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 31.05.2017 08:25  Тетяна Белімова => © 

Травень - це той місяць, коли трапляються найнесподіваніші дива))))
Чудова форма, Оленочко, і чудово переданий стан взаємопроникнення))))))

 31.05.2017 07:24  Тетяна Чорновіл => © 

Дуже гарний вірш. Бажаю нових чарівних зустрічей.

 31.05.2017 00:26  Якобчук Павло => © 

Короткий коментар: Ціную, та додаю в улюблене. +

 30.05.2017 22:32  Ігор Рубцов => © 

Зізнаюсь, давно-давно нічого не читав. Робота з`їдає весь час і вимагає ще. У п`ятихвилинній паузі обираю перевірених авторів. І, знаєш, про кохання ми майже всі знаємо, а щоби про нього написати, то не кожному вдається. Комусь навіть не рекомендовано. А ти можеш.

 30.05.2017 18:09  Пендюра Едуард => © 

Фото змінили?

 30.05.2017 15:00  Панін Олександр Мико... => © 

Розставаня і зустрічі
укладають основу,
головне, щоб зустрівшись.
пізнавати Кохану Коханому
знову і знову.