Липнева спека
з рубрики / циклу «Промені сонця. Літо»
Липневої спеки постійно
Стискають сильніше обійми.
Ні вітру, хмаринок - хоч трішки.
Лиш сонця привітна усмішка.
Сховався у затінку клена -
Великий, розлогий, зелений.
Та спека і там лоскотала,
Хоч сонця за листям не стало.
Піти б у цю мить до криниці
Напитися з неї водиці.
Ковтками вбираючи силу,
Від спраги аби воскресила.
Але не можливо, і звісно -
Сховався, стою серед міста.
Липневої спеки постійно
Стискають щосили обійми.
БЦДСС, 14.07.2011
