Чиясь же ніч блукає...
Світанок рве молитвами.
І янгол має вдвічі більше жил.
І небо провисає
Покрученими літерами:
То жив сьогодні чи іще не жив!
Потрісканими пальцями
Свобода чистить струменти,
Червоно-чорний піт змиває блуд голів.
Останніми окрайцями
Весну будити будемо...
Віджив своє за всіх в неповних двадцять сім.
Лиш сосни тихо кронами
Виймають душу з коренів,
Десь пам`ять приголубить вічних бунтарів.
І кулі кращі спомини,
А небу треба променю,
Щоб освятити всіх, що завжди двадцять сім...
Київ, 14.10.2020
