05.11.2020 06:38
for all
11 views
    
rating - | no usr.
 © Тетяна Чорновіл

Заснути не дадуть!

Заснути не дадуть! Бурмотлива осіння казочка

В осінню пору на узлісся

Хом’як добився з хлібних нив.

Він нору вирити спромігся, 

І вхід між глиці схоронив.


В норі ще декілька комірок

Прорив аж до кубла з боків

Й зерна засипав кілька мірок

З містких защічних лантушків.


Час поринати в сни щасливі, 

Бо до зими вже дні бредуть.

Та ці сусіди метушливі…

Снують! Заснути не дадуть!


З дупла несамовиті Білки

На пні стрибають навпрошки!

На шпичаки з сухої гілки

Стромляють ягоди й грибки!


Ще нащось під пеньками всюди

Напхали глоду й жолудів.

– Глід добре їсти від застуди… –

Хом’як з-під листя бурмотів.


Горбок здригнувся над норою –

Що аж груддя в кубло летить.

Хто там осінньою порою, 

Забравши спокій, тупотить?!


Розсунув трохи вхід від глиці, 

І з нірки вигулькнув Хом’як:

– А! Це сусіди смужколиці!

Не заспокояться ніяк!


Ну й Борсуки! Коріння рити

Задля запасів узялись, 

Коли звірята працьовиті

На зиму спати вже вляглись!


Ще б бурмотів услід сусідам –

Недаром глицю відгорнув, 

Та жменькою зерна поснідав…

Бочок почухав… Позіхнув…


Вгорнувся в листя й буркнув тільки

В осінню шелестку красу:

– Той глід і жолуді від Білки

З-під пня собі перенесу.

Публікації: Тетяна Чорновіл

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись