В обіймах самоти
з рубрики / циклу «Лірика кохання»
"І я не я, і ти мені не ти.
Скриплять садів напнуті сухожилля.
Десь грає ніч на скрипці самоти…"
#Ліна_Костенко
Скриплять садів напнуті сухожилля.
Десь грає ніч на скрипці самоти…"
#Ліна_Костенко
Живемо в одному місті, але не бачились цілу вічність. Навіть не знаю, чи ти мені ще й досі рідний, а чи давним-давно чужий…
Осінь за вікном вмивається дощами, і знищує довкілля буревій. А що в душі? Там буря вже затихла, і тиша неймовірна вже не перший день – чого мені бракує, мабуть божевілля, коли емоції, немов шампанське, ллються через край…
Чи пам’ятаєш ти мене, не знаю, але так часто сняться мені сни, що я до тебе ніжно пригортаюсь, але на ранок знову прокидаюсь в обіймах самоти…
#Ольга_Шнуренко
м. Київ,
