В обіймах самоти
з рубрики / циклу «Вірші до Свят»
Мене сьогодні знов лякає
подружка, темрява німа,
змією в душу заповзає,
від неї захистку нема…
А зорі в небі, мов насіння,
засіяла Різдвяна ніч,
і їх магічне мерехтіння
блищить, як міріади свіч…
Блукаю в небі наодинці
щодня у неспокійних снах,
і хмари сунуть, як ординці,
а місяць - замість ліхтаря…
Я чую дивовижні звуки,
що космос шле із висоти,
і стільки болю та розпуки
в сумних обіймах самоти…
#Ольга_Шнуренко
