09.01.2021 11:25
for all
25 views
    
rating 5 | 2 usr.
 © Ольга Шнуренко

В обіймах самоти

Мене сьогодні знов лякає  

подружка, темрява німа,  

змією в душу заповзає,  

від неї захистку нема… 


А зорі в небі, мов насіння,  

засіяла Різдвяна ніч,  

і їх магічне мерехтіння 

блищить, як міріади свіч… 


Блукаю в небі наодинці 

щодня у неспокійних снах,  

і хмари сунуть, як ординці,  

а місяць - замість ліхтаря… 


Я чую дивовижні звуки,  

що космос шле із висоти,  

і стільки болю та розпуки 

в сумних обіймах самоти… 


#Ольга_Шнуренко 

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 10.01.2021 07:14  © ... => Надія Крайнюк 

Коли щось закінчується в житті, будь то погане або хороше, залишається порожнеча. Але порожнеча, що залишилася після поганого, заповнюється сама собою. Порожнечу ж після хорошого можна заповнити, тільки відшукавши щось краще ... Дякую за відгук і побажання!

 09.01.2021 23:07  Надія Крайнюк => © 

Дуже болючий вірш. Надзвичайно сумний. Написаний майстерно.
Самота — страшна річ. Нікому не побажаю цього. Навіть ворогу своєму.
Хай все у Вас буде добре!