В обіймах заметілі вечір
з рубрики / циклу «Пейзажна лірика»
Сумують біля річки верби. Осінь
на згадку зав’язала стрічки в коси...
Вже сонна річка пісню не голосить,
І берег не купається у росах…
Оголена земля - сумна картина,
А гостя в горностаях, мов княгиня.
Як завжди Зиму, чемно та гостинно,
вітає пізня Осінь-господиня...
А з неба сніг – аж серце завмирає!
Сьогодні справдились сумні прогнози,
Студений вітер наскрізь пробирає –
У грудні завітають і морози…
Під вечір снігом вкрилися долини,
Пухова ковдра - білосніжна й чиста,
Кущі калини й гілля горобини
пишаються коралами й намистом…
Вже скоро ніч, надворі сутеніє,
У світлі ліхтарів танцюють тіні,
В обіймах заметілі вечір мріє,
А я у кріслі - з келихом Мартіні…
м. Київ, 29.11.2015
