21.11.2020 01:20
for all
13 views
    
rating 5 | 4 usr.
 © Алла Мейта

Усе невизнане чекає свого часу...

Усе невизнане чекає свого часу,

Він мотлох пересіює піском,

Складує геніальности запаси,

Як погреба, заповнені вином.


Нехай дозріє вирване з утроби,

Набудеться у прощенні ночей,

Переживе байдуже й неглибоке,

Із лімфи в кров вином перетече.


І час підносить вистояну чашу:

Якось пригубить спрага потрясінь.

Лежать рукописи у Справжніх по шухлядах.

Усе чекають на Прозріння поколінь.



Київ, 21.11.20

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись