21.11.2020 01:20
для всіх
174
    
  5 | 5  
 © Алла Мейта

Усе невизнане чекає свого часу...

Усе невизнане чекає свого часу,

Він мотлох пересіює піском,

Складує геніальности запаси,

Як погреба, заповнені вином.


Нехай дозріє вирване з утроби,

Набудеться у прощенні ночей,

Переживе байдуже й неглибоке,

Із лімфи в кров вином перетече.


І час підносить вистояну чашу:

Якось пригубить спрага потрясінь.

Лежать рукописи у Справжніх по шухлядах.

Усе чекають на Прозріння поколінь.



Київ, 21.11.20

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!