А сніг уже і сам дива...
Немає снігу...
Вчорашня курява вляглась
Дощам на втіху...
І сто надій вразливий день
Лишив позаду.
Один лиш місяць в ста ночей
Шука розраду.
Намети хай би навівав
Просторий вітер -
Він про свободу не брехав
Дубовим вітам.
А так плестися у дощах
На глум морозам.
Колись зима, а зараз страх
І крик вороній.
Зректись себе - і відпустить,
Усе так просто.
А потім довго голосить
В душі-Голгофі.
Чекати снігу - треба сил...
Немає снігу...
Із чого сотворити див?!
Мабуть, зі сміху.
Шепоче янгол уві сні,
Трясе за плечі.
Органом зорі мовчазні
Присплять утечу.
Збудитись мрією в собі,
Шукати світла.
А сніг... чи дощ - землі води -
Ото і втіха...
Софіївська Борщагівка, 30.12.20