22.11.2020 14:18
для всіх
154
    
  4 | 4  
 © Ем Скитаній

Передзимова тиша...

Передзимова тиша...

там зледенілою верба круглявобока

схилилась втомно арфою.

холодні струни віт

встромилися у сніг, 

що вперше землю вкрив

тонким білявим шаром.

вербові струни ті

гладкі, блискучі...і крихкі -

лише торкни їх, вмить

розсиплються на прах.

з того і тиша, певне...

не чуть і музики! мелодій дивних вітру

у мерзлих сутінках доби

від нас крокуючого в зиму листопада.

не до танку і радісних пісень

ні осені, ні небу у степу, 

завмер в якому вітер -

тулиться до гаю

у пошуку тепла

і прихистку від мерзлості примарної доби, 

в якій зими іще нема, 

але вже й осені не стало.

вже води крижані

ріка жене в заобрій забуття.

і звивиста стежина вздовж ріки

завершується тут, біля верби, 

подібна що на арфу крихкострунну.

зіграти на якій

не сміють навіть духи цього степу!

всі рухи, жести, голоси, 

мелодії, 

усі речитативи, ритми... -

загублені у тиші цій ламкій...

о! тиша ця...

яка ж вона крихка

у час

передзимовий...

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 16.04.2021 19:41  olenalyuta => © 

Ці вірші і справді читаєш і чуєш, або хочеш чути мелодію... та ще й настільки яскрава картина постає перед очима, що вже не прочитані слова малює уява, а ніби це свої особисті фантазії

 24.11.2020 07:24  Тетяна Чорновіл => © 

Ваші вірші неперевершені в тендітному і вишуканому сприйнятті світу. Не завжди прості й веселі, як і сам світ... Пройнялась відчуттям мелодії Вашого скрижанілого чарівного степу.

 23.11.2020 21:25  Надія Крайнюк => © 

Не прихильниця білих віршів. Але цю красу читала з насолодою. Дякую!